abuse Правовласникам-(Abuse) Топ
MENU
Популярні в Освіта
Ми в ВК
Допоможіть іншим користувачам обрати файл. Оцінюйте, діліться пишіть комментарі ваша думка важлива!
Головна » Файли » Освіта » Реферати

Скачати Ірраціональна філософія Лева Шестова (реферат)

Ірраціональна філософія Лева Шестова (реферат)
Скачати
Рейтинг:
0.0
Поділитися:

Лев Ісакович Шестов (Шварцман), (1866-1938 pp.) народився в Києві. Навчався в гімназії, потім — на юридичному факультеті Московського університету, після закінчення якого переїхав у Петербург, де стає відомим після написання книги про Шекспіра та ряду літературно-філософських праць («Добро у вченні Толстого і Ніцше», «Філософія трагедії — Достоєвський і Ніцше» та ін.). В 1905 р. Шестов опублікував філософську роботу «Апофеоз безгрунтя». В 1920 р. емігрує до Франції і решту життя проживає в Парижі, де працює професором в одному з вищих навчальних закладів французької столиці.

Перебуваючи в еміграції, пише ряд глибоко змістових статей: «Погляд в Апокаліпсис», «Про вічну книгу». В 30-і роки виходять його книги «На терезах Іова», «К'єркегор і екзистенціальна філософія», «Афіни і Єрусалим» та ін.

Стиль викладу поглядів у Шестова — блискучий. Думки формулює просто і чітко. Не випадково творчість Шестова викликала захват не тільки у філософів, але і в літераторів.

На відміну від інших російських філософів, не цікавила його ні місія Росії в світі, ні специфіка православної церкви. Головну увагу звертає на проблеми секуляризації релігії. Ще з юності цікавився різними філософськими поглядами, ідеями, які нуртували в європейській культурі. Ці погляди, ідеї настільки проникли в його «Я», що, коли він їх виголошував, створювалось враження, що вони неподільно належать йому.

Всі російські філософи в гносеології виходили з протиставлень: Мережковський і Розанов протиставляли душу і тіло, Бердяєв — свободу і необхідність, Шестов же — свободу і розум. Розум, вважав він,— це не тільки раціональне пізнання, яке протилежне вірі, але і закони науки, логіки, моралі, природи та різного роду соціальні інституції. І все це обмежує свободу людини.

Вся філософська творчість Шестова — це заперечення пізнавальної могутності розуму, заперечення його безмежних претензій на істину, авторитет і очевидність. На перший план він висував випадковість і виняток, чудо і таємничий характер дій людини.

Найбільшим філософом всіх часів і народів Шестов вважав біблійного Іова. Він завжди наголошував, що його філософія, окрім поглядів Іова, ввібрала в себе погляди Тертулліана, Паскаля, Лютера, К'єркегора, Достоєвського і Ніцше. Майже всіх інших філософів він розглядав як особистих ворогів і на філософських теренах проводив з ними безкомпромісну боротьбу. Шестов «ставив перед філософією завдання, які виконати було неможливо, але він особисто був переконаний, що філософія є саме тією цариною людської культури, в якій неможливе стає можливим, в якій все однаковою мірою можливе і неможливе».

Лев Шестов не належав до мислителів у традиційному розумінні цього слова. Він відсторонювався від публічного життя, уникав дискусій і полеміки, не заангажував себе в конкретній філософській школі чи напрямку. Джерело своєї філософії вбачав у тому, що не вивчав філософію в стінах університетів і завдяки цьому не був зв'язаний філософськими авторитетами, а вивчав тих філософів, які відповідали його поглядам. Щоб ознайомитись з їх творчістю, багато читав, порівнював, інших прочитував поверхово, але в цілому був дуже добре знайомий з історією філософії всіх періодів і народів.

Як і в інших російських філософів, його погляди виражають пограниччя філософської і релігійної думки. Роздуми мислителя сконцентровані навколо проблеми звільнення людини від панування над нею об'єктивних законів і реалізації її потенцій у вірі. Людина і боротьба зі всім, що її оточує, що обмежує її свободу, є стрижнем філософії Л.Шестова. Він аналізує поведінку людини, яка діє в незвичній ситуації на порозі шаленства і смерті. В хвилину смертельної загрози і розпачу вона звільняється від своїх обов'язків стосовно суспільства, майбутнього і зосереджує свою увагу виключно на своїй особистості. Як зазначав Б. де Шльойзер, один з відомих у Франції критиків творчості Шестова, «філософія трагедії» є філософією людини, яка опущена, спустошена, відкинута і забута мораллю, наукою, спекулятивною філософією. Це є філософія людини, яка несподівано відкриває для себе, що не можна вияснити і виправдати абсурдності і жахливості своєї екзистенції».

Філософія Шестова ідейно була зв'язана з думками Іова і Авраама, Паскаля, Лютера, Ніцше, К'єркегора, Достоєвського, Чехова, Толстого. Вже в перших творах Л.Шестова, наприклад, в такій його праці, як «Шекспір і його критик Брандес», виражена симпатія автора до людей, які страждають. Гамлету, який є втіленням розуму, логічного мислення, Шестов протиставляє радість, багатоманітність реального життя. Бунтуючи проти раціональних підходів до оцінки явищ, Шестов разом з тим вважав, що моральні норми і принципи, які формувались під впливом раціонального, повинні виконуватись беззастережно. Це виконання, зауважував Шестов, має здійснюватись на основі принципу історизму. Те, що повинно було виконуватись вчора, сьогодні може виявитись кайданами, які замикають людину в сферу умовності, обмежують людську свободу.

Розум і свобода, вважав Шестов,— це два абсолюти, які не можуть співіснувати, доповнювати один одного. Цариною розуму є практика, досвід, наука, філософія. Майже всі філософи минулого і сьогодення, зазначав він, намагались довести, що мудрість визначається пізнанням дійсності раціональними методами, що розум не обмежує свободу, а її розширює, що не в наказах, а в послуху знаходиться щастя людини. Філософія повинна допомогти усвідомити людині, що те, що повинно бути, є саме тим, чого хочеться. В «Апофеозі безгрунтя» Л.Шестов стверджує, що раціоналізм вимагав від нас зречення бажань і надій в ім'я пізнання законів дійсності. Розум прагне все підвести під загальне, необхідне. Але ж то сама людина надає законам статус загальності, необхідності і об'єктивності, а потім сама ж їм підкоряється. Так склалося, пише Шестов, що коли хтось хоче щось довести, аргументує до розуму, але ніхто не допускає думки, що може бути і навпаки: те, що є логічним, може бути абсурдним психологічно. Тому, коли в пізнавальному процесі ми частково обмежимо раціональне, це ще не означає, нібито ми відмовляємося від вияснення істини, оскільки існує більш досконалий метод її вияснення — віра. Істина одкровення охоплює всі істини, отримані раціонально, на шляху до добра і зла. Тому єдиним джерелом аутентичної істини є віра, але не така, як її розуміли виховані греками філософи середньовіччя, згідно з якими віра ґрунтується на попередній досвідній діяльності. Справжня віра не апелює до досвіду, вона є понад ним. Вона не містить досвіду і його не потребує. Адже є істини, притому дуже важливі, які не вимагають ніяких аргументів. Вони просто є. Істини Віри, на противагу твердженням розуму, не мають ні універсального, ні необхідного характеру. Вони приймаються як самоочевидні. Віра не є тим, чим є картезіанська інтуїція, тобто додатком до розуму в пізнавальному процесі. Вона є повне заперечення розуму і його законів, таємниця, яка незрозуміла і неспівставна з людським способом мислення, є таємничим перетворенням неможливого в можливе. Віра — це джерело свободи, розум — обмеження її. Віра розпочинає свій результативний шлях там, де всі резерви розуму вже вичерпані, і залишається тільки надія — суттєва грань віри. Можна навести, пише Шестов, безліч прикладів, коли віра рятує людину на порозі буття і небуття. Тому, прийнявши в серце Бога, ми визнаємо понад все Абсолют, навіть якщо він для нас сьогодні ще є невиразним і незрозумілим. Звернення до розуму обмежує можливості людини звернутися до Бога, тоді як віра розширює ці можливості. Звертаючись до Бога, людина наче розливається в ньому і цим самим розширює можливості отримання Божої ласки.

Найнебезпечнішим ворогом свободи людини, вважав Шестов, є не породжений розумом світ ідей, а ідейний чинник. Саме він, оформлений у високі слова, породжує зло, саме ідея Розуму анулює наші істотні прагнення, оголошуючи їх другорядними, а іноді і фантасмагоричними. Розум байдужий до надій і розпачу. Він завжди знайде логічні аргументи, щоб виправдати всяке зло. Проте розум створює і певну атмосферу впевненості, і саме тому людина сприймає його аргументацію. До тих пір, поки людина відчуває грунт під ногами, вона діє раціонально, запобігливо виконуючи норми, встановлені розумом, але в житті кожного бувають такі ситуації, коли ці норми втрачають силу. В хвилину високої напруги людини, під впливом її страждань чи радості, їй цілком байдуже, що думають інші, співпереживають вони з нею чи ні.

Побутує думка, говорить Шестов, що філософія народилася від здивування людини. Це облудлива неправда. Вона виникла на основі розпачу і ненависті до дійсності, від спроби по-іншому підійти до цієї дійсності, а не так, як запрограмовує розум. Раціональність так упорядковує дійсність, що втрачається всяке бажання щось в ній змінити. Здається, вже все визначене, вивірене, аргументоване. І якби людина сліпо довірилась в цьому розумові, ніякого розвитку не було б, адже що розвивати, коли воно завдяки раціональній аргументації цілком справно функціонує.

Раціональні знання, вважав Шестов, за своїм змістом — це застій, смерть. Розум паралізує нашу волю і занурює її в морок необхідності. Знання як плід розуму навчили нас акцептувати все, що дане нам життям, і серед даного нам вибирати найнеобхідніше. І, знову ж таки, це найнеобхідніше визначає сам розум. Свобода ж, зазначає Шестов,— це не право вибору, а сила і бажання не приймати зла у світі, це здатність мобілізувати в собі всі сили на вирішення тієї чи іншої проблеми. Свобода — це є сила волі, моєї волі. Свобода має абсолютний вимір. Вона або є, або її немає. Не можна називати людину вільною, наголошував він, коли вона підпорядкована соціальним, моральним, логічним і т. д. нормам і законам, які є витвором розуму. Вільна людина покладається сама на себе. Рішення, як чинить, випливають з її внутрішнього «Я». Часто їй дуже важко, адже значно легше діяти, спираючись на чужий досвід, сформульований у вигляді порад, рекомендацій, побажань тощо, але той досвід є химерою. Одне відчуття, коли ти чогось досягнув сам, і інше, коли ти робиш щось, спираючись на досвід іншого, який, як відомо, має обмежений характер, тому що формувався в інших умовах на іншій, хоч часто дуже подібній, основі...


Ірраціональна філософія Лева Шестова (реферат) скачати безкоштовно у форматі
Скачати (14.4Kb)

Ірраціональна філософія Лева Шестова (реферат)
Загальний розмір:
Загальні дані: Додано:24.01.2016, Переглядів:122, Категорія:Реферати
Скачали: 2 раз
Схожі Реферати:
Рекомендуєм:
Комментарі до файлу скачати Ірраціональна філософія Лева Шестова (реферат) повна версія безкоштовно
avatar
Пошук
Категорії
Навігація

Замовити файл(безкоштовно)

Топ

Написати нам/Авторські права/Мобільна версія

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0